Випуск 142 (2019)

В. Павленко, кандидат історичних наук, професор

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2019.142.7

ПРОБЛЕМА НЕРОСПОВСЮДЖЕННЯ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

У статті здійснено аналіз процесу становлення та розвитку режиму неросповсюдження ядерної зброї, який автор пропонує умовно поділити на три етапи. Перший – 1945-1968 рр. – це той час, коли намагання зупинити чи загальмувати процес поширення ядерної зброї були марними. Другий етап – 1968-1995 рр. – закладання основ режиму неросповюдження у «Договорі про неросповсюдження ядерної зброї» від 1 липня 1968 року. Третій етап розпочався у 1995 році й дав поштовх наростанню нових ризиків та загроз «режиму». Автор звертає увагу на те, що сам «Договір неросповсюдження ядерної зброї» ділить держави-учасниці на дві категорії – ядерні і неядерні, а сам «Договір» у 1995 році було продовжено на невизначений термін. Це сприяло зміцненню світової безпеки та призвело до позитивних змін у міжнародних відносинах.

Проаналізовано низку конференцій, на яких було досягнуто згоду щодо підписання Підсумкового документу, де вперше було названо поімено держави, що не є членами «Договору неросповсюдження ядерної зброї», а також містився заклик до Індії, Ізраїлю та Пакистану приєднатися до нього у статусі держав, що не володіють ядерною зброєю. VIII конференція пройшла з 3 по 28 травня 2010 року, на ній було підписано документ, що містив 64 рекомендації, які мали бути виконані до 2015 року – досить скромний, але позитивний результат.

Автор наголошує, що ДНЯЗ беззаперечно став найбільш універсальним міжнародним договором, хоча в ньому і є слабкі місця і це змушує чисельні комісії з питань нерозповсюдження звертати на це увагу. Зроблено висновок, що МАГАТЕ – це єдина у світі універсальна міжнародна організація, яка служить цілям мирного використання ядерної енергії, але при цьому підкреслено, що цей орган є скоріше технічним і не може давати політичної оцінки діяльності тієї чи іншої держави. Автор стверджує, що сучасний стан режиму нерозповсюдження, в цілому, викликає стурбованість та неоднозначні оцінки і для подолання кризи міжнародного режиму нерозповсюдження треба шукати шляхи до більш універсальних домовленостей між країнами.

Ключові слова: нерозповсюдження, ядерна зброя, ДНЯЗ, міжнародний режим, роззброєння, безпека.

Надійшла до редколегії: 11.08.2019

Список використаних джерел:

1. Krasner, S. Structural Causes and Regime Consequences: Regimes as Intervening Variables / S. Krasner // International organization. – 1982. – Vol. 36, No. 2. – Рp. 185-205.

2. Simpson, J. The Nuclear Non-Proliferation Regime and the Model for Conventional Armament Restraint / J. Simpson // Arms Transfer Limitations and Third World Security / Ed. by Thomas Ohlson. – Solna: Stockholm International Peace Research Institute, 1988. – Pp. 227-240.

3. Батюк В. Трудное партнерство. Двусторонние режимы и институты в российско-американских отношениях после окончания «холодной войны» / В. Батюк. – Москва: Прометей, 2008. – 212 с.

4. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року // Закони України: зб. док. у 16 т. – Київ, 1996. – Т. 14. – С. 361-369.

5. Німчинський Р. Перебіг і підсумки VII Конференції 2005 року з розгляду дії ДНЯЗ / Р. Німчинський // Безпека та нерозповсюдження. – 2005. – № 4. – С. 9-17.

6. Поттер У. Конференция по рассмотрению действия ДНЯО: в поисках консенсуса / У. Поттер // Ядерный контроль. – 2005. – Т. 11, № 3. – С. 95.

7. Цыганков А. Современные политические режимы: структура, типология, динамика: (учеб. пособ.) / А. Цыганков. – Москва: Интерпракс, 1995. – 294 с.

8. Ядерное нераспространение: краткая энциклопедия / Гл. ред. А. В. Хлопков. – Москва: РОССПЭН, 2009. – 379 с.