Л. Могильний, д-р іст. наук, проф.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2018.138.11
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ПОЗИЦІЯ ВСЕВОЛОДА ГАНЦОВА
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у середовищі української інтелігенції сформувалася думка про особистий внесок кожного для розвитку свого народу у сфері науки і культури. Одним із тих, хто відгукнувся на подібний неофіційний заклик, став Всеволод Михайлович Ганцов. До 1918 р. він працював у Петербурзькому університеті, потім, переїхавши у лютому 1919 р. до Києва, увійшов до складу Української Академії наук та вступив до складу Української Партії Соціалістів-Федералістів на чолі з С. Єфремовим, підтримував Українську Народну Республіку у боротьбі проти більшовиків і білогвардійців. У дослідженні проаналізовано еволюцію поглядів Г. Ганцов протягом революційних подій і боротьби за незалежність України 1917-1920-х рр. Встановлено його автономістські переконання, які він сприйняв у результаті роботи з представниками української громади Петербурга та активної участі в українському громадському житті. Поступово, як і більшість учасників українського національного руху, Г. Ганцов прийшов до думки про необхідність створення самостійної української держави, яка могла б остаточно розв’язати національні, соціальні, економічні та науково-освітні проблеми українського народу. Одним із шляхів такого самоствердження стала його наукова робота в сфері мовознавства. Надзвичайно цікавою сторінкою життя Г. Ганцов стала його участь протягом 1920-1924 рр. у підпільній антибільшовицькій організації – Братстві Української Державності (БУД), метою якої було відновлення УНР. Встановлено, що учасники БУД намагалися стати координаційним центром повстанського руху на території Київщини та інших регіонів України, засуджували більшовицьку політику воєнного комунізму, з недовірою і обережністю ставилися до НЕПу і політики українізації. В українській і зарубіжній історіографії тема статті до цього часу практично не розглядалася, тому питання суспільно-політичних поглядів В. Ганцова є надзвичайно актуальним, зважаючи на те, що персоналії так званого «другого плану в українському русі» не отримали належного висвітлення в науковій літературі.
Ключові слова: Ганцов Всеволод, Українська Центральна Рада, Єфремов Сергій, Братство української державності, мовознавство.
Завантажити статтю
Список використаних джерел:
1. Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), спр. 67098 ФП (СВУ), т. 67 (Ганцов В.М.), 327 арк.
2. ГДА СБУ, спр. 67098 ФП (СВУ), т. 68 (Ганцов В.М.), 174 арк.
3. ГДА СБУ, спр. 67098 ФП (СВУ), т. 69 (Ганцов В.М.), (Література відібрана при обшуку у Ганцова В.М.).
4. Єфремов С.О. Щоденники, 1923-1929 / С.О. Єфремов. – Київ: ЗАТ «Газета «Рада», 1997. – 848 с.
5. Железняк М.Г. Ганцов Всеволод Михайлович / М.Г. Железняк // Енциклопедія Сучасної України. Т. 5. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – С. 381.
6. Життєпис В.М. Ганцова // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. Кн. ІІ-ІІІ (1920-1922) / За ред. В. Дем’янчука. – Київ: Друкарня ВУАН, 1923. – С. 126-127.
7. Полонська-Василенко Н. Спогади / Н. Полонська-Василенко. – Київ: Києво-Могилянська академія, 2011. – 591 с.
8. Ткаченко В.В. Трагічна доля видатного мовознавця В.М. Ганцова (1892-1979) та його внесок у розвиток української філології / В.В. Ткаченко // Література та культура Полісся. – 2009. – Вип. 51. – С. 191-198.
9. Туркало К.Т. Тортури (Автобіографія за большевицьких часів) / К.Т. Туркало. – Київ – Нью-Йорк: Наша батьківщина, 1963. – 203 с.
10. Шерех Ю. [Шевельов] Всеволод Ганцов. Олена Курило / Ю. Шерех. – Вінніпег: Накладом Українського народнього дому в Торонто, 1954. – 78 с.